Історія перекладу

   Поява перших перекладачів відноситься до давніх часів, яку більшість науковців пов'язує з контактами між племенами. Спочатку переклади мали усний характер, а писемні з'являються в Давньому Єгипті (ІІІ тисячоліття до н.е), де першим перекладачем був Анхурмес.Перекладачі займали особливу професійну нішу, вони вважалися обслуговуючим персоналом та користувались зневагою через знання «варварської» мови. Працювали в канцеляріях фараона і храмах.Справжнього розквіту перекладацька діяльність зазнала за часів правління Рамзеса ІІ, де особливою популярністю користувались переклади дипломатичних текстів.Першим римським перекладачем є сенатор Гай Ацилій, який спеціалізувався на політичних промовах. Писемні переклади першим здійснював Люцій Лівій Андронік. Його найвідомішою працею є переклад «Одіссеї» Гомера латинською мовою. Він не тільки перекладав тексти з однієї мови на іншу, а й адаптував їх відповідно до потреб читача. Цей факт свідчить про появу адаптованого перекладу.Значного розвитку перекладацька діяльність досягає в Середньовіччі. Перекладачі зосереджувались в монастирях для перекладу релігійних текстів, в основному з Біблії. До їх роботи починають висуватися вимоги, оскільки важливим було максимально точно, без спотвореннь, перекласти текст. Також здійснювався адаптований переклад, з творів часто вилучались невідомі слова, або ж їх замінювали зрозумілішими. Перекладачі під час роботи з текстом користувалися транскрипціями.В епоху Відродження зі збільшенням кількості перекладів з'являються університети, де готуються перші перекладачі.

  Мистецтво перекладу відомо і в Київській Русі, де перекладались біблійні та богослужбові книги, твори церковних діячів, патерики, хроніки, наприклад, «Хроніки Георгія Амартола», «Хроніки Іоана Малади» тощо.При дворі Ярослава Мудрого заснована школа переписувачів книг з різних мов. До Києва були запрошені знавці різних мов, яки ставали викладачами школи.